зворотний

-а, -е.

1) Який спрямований або веде назад до вихідного пункту (про дорогу, шлях, курс, рейс і т. ін.). || Який приводить що-небудь до вихідного або початкового стану.

••

Зворо́тна адре́са — адреса того, хто надсилає листа, повідомлення і т. ін.

Зворо́тна вимо́га — вимога особи, яка відшкодувала збиток іншій особі, до третьої особи, з вини якої виник збиток.

2) Обернений у протилежний бік (про напрям руху). || Який рухається у протилежному напрямі відносно руху кого-, чого-небудь; зустрічний. || Протилежний попередньому; обернений (про порядок чого-небудь, розвиток процесу, дії, явища і т. ін.).

••

Зворо́тна дерива́ція лінгв. — різновид морфологічного способу словотворення, наслідком якого є лексична одиниця, що за структурою простіша від твірного слова.

3) Який здійснює зустрічну дію, виявляє протидію.

••

Зворо́тний зв'язо́к — а) вплив результатів функціонування якої-небудь системи (об'єкта) на характер подальшого її функціонування; б) врахування нових чинників, дослідних даних на етапі вдосконалення знання, теорії; в) (перен.) реакція у відповідь на чий-небудь вплив, звертання, вступ у контакт.

4) Протилежний лицьовому, видимому (про бік чого-небудь).

5) грам. Який стосується до суб'єкта дії. Зворотний займенник. Зворотне дієслово.

6) спец. Який викликає, обумовлює обернену взаємозалежність двох чи кількох елементів, явищ, подій і т. ін.

••

Зворо́тне узго́дження грам. — узгодження дієслівної зв'язки в реченні зі своїм предикативним членом, а не з підметом, як при прямому узгодженні.